В мірє інтересного...
Apr. 11th, 2020 05:15 pm"Усі трупи на Евересті колись були надзвичайно
вмотивованими та цілеспрямованими особистостями"
Невідомий анонім
"На висоті 8000 метрів не можна собі дозволити розкіш моралі "
Альпініст О.Абрамов.
Випадково надибав цікаве про альпінізм.
Еверест (Джомолунгма) - найвища вершина світу, висота 8848 метрів, яка як магнітом щороку притягує альпіністів та ідіотів з усього світу. А також є важливим джерелом доходів для країни Непал і чи не єдиним заробітком для місцевих мешканців, які займаються обслуговуванням та супроводом альпіністів. Таких місцевих провідників називають "шепами".
Також, місцева влада іноді розщедрюється, та виділяє "шепам" значну суму грошей - на очищення гори від сміття та трупів, до яких можливо дістатись.

Протягом відомої історії сходжень на Еверест, там загинули понад 300 туристів-альпіністів, це не рахуючи місцевих "шепів" та деяких альпіністів-"дикунів", які лізуть туди самостійно. Лише у 2019 р. там загинуло 12 підкорювачів вершин. Причин смерті може бути багато: від банальних лавин та падінь до виснаження, задихання, переохолодження, снігової сліпоти і т.д.
На висоті приблизно 5500 м знаходиться базовий табір - це максимальна висота, на яку можуть піднятися вертольоти та гірські бики яки, які там використовуються як перевізницькі тварини. У цьому таборі альпіністи акліматизуються та готуються до походу на вершину. А вище вже - "дика зона", де кожен сам за себе.
Справа в тому, що на тих висотах людина почувається так, ніби пробігла багато кілометрів, дихаючи лише крізь тоненьку соломинку у роті. Руки-ноги мляві, у голові гуде, якщо сядеш - вже не встанеш. За таких умов тягти на собі непритомного товариша або мертв'яка - дурних нема, кожен тільки сам за себе.
Отже, трупи тих, кому не пощастило, так і залишаються на горі, де спокійно муміфікуються. Залишаються - тому що експедиція за тілом загиблого найчастіше не по кишені його родичам. А муміфікуються - тому що там нема бактерій, які швидко розкладають тіла, і завжди холодно. Найчастіше гинуть вже під час спуску, коли організм надто виснажений перебуванням на висоті. Досвідчені альпіністи використовують тіла невдах-попередників як безпомилкові орієнтири на шляху.
Далі кілька цікавих історій з фотографіями не для нервозних, тож сховаю під катом.
( Дивитись далі... )
вмотивованими та цілеспрямованими особистостями"
Невідомий анонім
"На висоті 8000 метрів не можна собі дозволити розкіш моралі "
Альпініст О.Абрамов.
Випадково надибав цікаве про альпінізм.
Еверест (Джомолунгма) - найвища вершина світу, висота 8848 метрів, яка як магнітом щороку притягує альпіністів та ідіотів з усього світу. А також є важливим джерелом доходів для країни Непал і чи не єдиним заробітком для місцевих мешканців, які займаються обслуговуванням та супроводом альпіністів. Таких місцевих провідників називають "шепами".
Також, місцева влада іноді розщедрюється, та виділяє "шепам" значну суму грошей - на очищення гори від сміття та трупів, до яких можливо дістатись.

Протягом відомої історії сходжень на Еверест, там загинули понад 300 туристів-альпіністів, це не рахуючи місцевих "шепів" та деяких альпіністів-"дикунів", які лізуть туди самостійно. Лише у 2019 р. там загинуло 12 підкорювачів вершин. Причин смерті може бути багато: від банальних лавин та падінь до виснаження, задихання, переохолодження, снігової сліпоти і т.д.
На висоті приблизно 5500 м знаходиться базовий табір - це максимальна висота, на яку можуть піднятися вертольоти та гірські бики яки, які там використовуються як перевізницькі тварини. У цьому таборі альпіністи акліматизуються та готуються до походу на вершину. А вище вже - "дика зона", де кожен сам за себе.
Справа в тому, що на тих висотах людина почувається так, ніби пробігла багато кілометрів, дихаючи лише крізь тоненьку соломинку у роті. Руки-ноги мляві, у голові гуде, якщо сядеш - вже не встанеш. За таких умов тягти на собі непритомного товариша або мертв'яка - дурних нема, кожен тільки сам за себе.
Отже, трупи тих, кому не пощастило, так і залишаються на горі, де спокійно муміфікуються. Залишаються - тому що експедиція за тілом загиблого найчастіше не по кишені його родичам. А муміфікуються - тому що там нема бактерій, які швидко розкладають тіла, і завжди холодно. Найчастіше гинуть вже під час спуску, коли організм надто виснажений перебуванням на висоті. Досвідчені альпіністи використовують тіла невдах-попередників як безпомилкові орієнтири на шляху.
Далі кілька цікавих історій з фотографіями не для нервозних, тож сховаю під катом.
( Дивитись далі... )