Про справи церковні

[artem772]

Костянтин Великий, візантійська мозаїка в соборі св.Софії

Коли розкидуєш каміння, обов'язково прийде час його збирати. Надто довго московити це каміння розкидували...
З того моменту, коли послаблена Візантія впала під тиском османів, і у Москві за звичкою грифа-падальника вирішили відібрати собі главенство у світовому православ'ї.

Самочинне створення московської патріархії у 15 ст.

Злочинне визнання цієї патріархії у 16 ст., коли Годунов тримав Вселенського Патріарха у полоні в Москві.

Анексія Київської Митрополії у 17 ст., коли московити нацькували турків проти Вселенського Патріарха (тоді вони обдурили і турків, але це інша історія).

Насадження проросійських патріархів в Болгарії, Румунії та Сербії у 19 ст.

Постійні спроби підбурення проти Костянтинополя на Афоні та в Єрусалимі.

Самочинне надання Москвою автокефалій Грузії, Польщі та Чехословаччині у 20 ст.

Фактичний розрив світового православ'я на два табори - "грецький" та "московський".

Спроба Сталіна скликати свій Всеправославний Собор, для перенесення центру православ'я до Москви.

Самочинна зовнішня діяльність РПЦ, зокрема перемовини Гундяєва з Папою Римським без узгодження з Костянтинополем.

Саботаж Всеправославного Собору у 2016 році з боку РПЦ та її маріонеток.

Останньою краплею стали спроби Гундяєва провести зустріч з Варфоломієм з українського питання на "нейтральній території". Тобто, навіть виступаючи в ролі просителя, Москва намагалася поставити себе вище Костянтинополя, призначаючи місце зустрічі.


Карочє, результат можна прочитати у неперевершеного В.Рибникова )))

...Так, на этой неделе глава РПЦ, выступая на форуме "Вера и слово", рассказал о своем леденящем путешествии в геену огненную - адский город Стамбул, обиталище несостоявшегося патриарха Варфоломея. Слабые духом люди просили Кирилла не ехать в это дьявольское место, потому что зело унизительно, но Кирилл сказал, что за веру и раскол православия готов идти пешком куда угодно, и пошел в Стамбул босой, нагой и простоволосый, и вот пришел он в Константинополь, и стал говорить с несостоявшимся патриархом по-братски, а тот в ответ сначала начал грубить и матюкаться, а потом и вовсе бросился на него с ножом.

"Даже когда я чувствовал, что эмоциональный уровень моего собеседника начинает превышать допустимый уровень, - рассказывал Кирилл, - я его так за руку возьму, по-братски скажу: "Ну давайте спокойнее, ну давайте поговорим". А Варфоломей ему в ответ: "Я тебе сейчас поговорю, хер москальский!" - и ятаганом кривым Кирилла по горлу чик! Кирилл давай убегать, а там мангалы одни кругом, Стамбул же, турки кричат: "О, рюски, Масква, кожа-мех покупай! Пачом крэст?" Кирилл на бегу кричит: "Не продается вера православная, вера русская!", да лбом в мангал, кебабы во все стороны, дым коромыслом, патриарх босой по углям бежит, к Босфору рвется.

Варфоломей не отстает, кадилом по спине с размаху лупит, кричит кому-то: "Кончай его, Мехмет!", но богородица отвела шампур Мехметов. Тогда бросил злой Осман в лицо Кириллу жареную скумбрию, а под ноги пахлаву медовую с орешками, чтоб тот к земле прилип, но пробежал Кирилл по пахлаве, как голый по ризнице, а скумбрия его и вовсе не тронула. И услышал патриарх русский, как где-то вдали за спиной в бессильной злобе богохульствует Варфоломей, обернулся, глядь - а он уже по Босфору аки посуху бежит, а Варфоломей нечистый мнется на берегу и кадило над головой раскручивает. "Не докинет", - с веселым азартом подумал Кирилл и припустил по Черному морю аж до Сочи...

"И какая-то еще у меня надежда оставалась, потому что всё-таки и доводы, которые мы приводили, были очень убедительными, - закончил он свой горький рассказ. - Всё-таки ещё раз хочу сказать: надежда умирает последней". Правда сие вяликая. Крепость уз Русского мира нынче велика как никогда.
Джерело