Про справи церковні

Костянтин Великий, візантійська мозаїка в соборі св.Софії

Коли розкидуєш каміння, обов'язково прийде час його збирати. Надто довго московити це каміння розкидували...
З того моменту, коли послаблена Візантія впала під тиском османів, і у Москві за звичкою грифа-падальника вирішили відібрати собі главенство у світовому православ'ї.

Самочинне створення московської патріархії у 15 ст.

Злочинне визнання цієї патріархії у 16 ст., коли Годунов тримав Вселенського Патріарха у полоні в Москві.

Анексія Київської Митрополії у 17 ст., коли московити нацькували турків проти Вселенського Патріарха (тоді вони обдурили і турків, але це інша історія).

Насадження проросійських патріархів в Болгарії, Румунії та Сербії у 19 ст.

Постійні спроби підбурення проти Костянтинополя на Афоні та в Єрусалимі.

Самочинне надання Москвою автокефалій Грузії, Польщі та Чехословаччині у 20 ст.

Фактичний розрив світового православ'я на два табори - "грецький" та "московський".

Спроба Сталіна скликати свій Всеправославний Собор, для перенесення центру православ'я до Москви.

Самочинна зовнішня діяльність РПЦ, зокрема перемовини Гундяєва з Папою Римським без узгодження з Костянтинополем.

Саботаж Всеправославного Собору у 2016 році з боку РПЦ та її маріонеток.

Останньою краплею стали спроби Гундяєва провести зустріч з Варфоломієм з українського питання на "нейтральній території". Тобто, навіть виступаючи в ролі просителя, Москва намагалася поставити себе вище Костянтинополя, призначаючи місце зустрічі.


Карочє, результат можна прочитати у неперевершеного В.Рибникова )))

( Читати... )