artem772: (Default)
[personal profile] artem772
«Навєрх, всє, таваріщі, всє па мєстам,

Паслєдній парад наступаєт»



У нас в Україні своя свідомість – нам притаманно пам’ятати свої трагедії і поразки, всіляко про них нагадувати, навіть штучно роздуваючи. Що не увімкнеш український телеканал – майже щодня побачиш траурну свічечку в куті екрану, таке враження, що вся наша історія це суцільна катастрофа і трагедія. При цьому, про свої перемоги ми швидко забуваємо або замовчуємо.

У росіян все навпаки. Ні, своїх трагедій та ганебних поразок у них було не менше ніж у нас. Але вони більшість своїх поразок замовчують, а з деяких навіть примудряються робити перемоги. Пропаганда в Московії має багатовікову історію, починаючи з Сусаніна (про цей «подвиг» я якось ще напишу окремо, також планую розглянути кілька створених пропагандою «подвигів» часів Другої світової, ой, перепрошую, «Вєлікой Атєчєствєнной»). Я не закликаю нас, українців, перебрехувати свою історію та вигадувати собі штучні перемоги і досягнення. Але, принаймні в ці важкі часи, нам би не завадило більше висвітлювати та згадувати про свої перемоги.

Втім, повернемось до наших північно-східних баранів. Хто не чув про легендарний подвиг крейсера «Варяг», який став одним з російсько-радянських фетишів «слави русского оружія» ? Всі чули. За порєбріком про цей подвиг складено купу віршів, пісень, написано картин і т.д. А як воно було насправді ?

Спочатку трохи передісторії.

Наприкінці 19 сторіччя Китай зіткнувся з великими проблемами – його армію і флот було знищено під час японсько-китайської війни, країну роздирали злидні і негаразди. Росія, звісно, не могла залишитись байдужою до сусідської біди і по-братньому анексувала всю північну частину Китаю. В Петербурзі було оголошено про створення «Жовторосії» (саме так, не смійтеся), яка мала містити Манчжурію, північний Китай та Корею. А згодом, звісно, і Японію. Але з Японією виникли несподівані проблеми – фашиствуючі самураї не поділяли цінностей русского міра. А коли в Нагасакі, під час дружніх попойок з гейшами, російські моряки по-братньому пропонували самураям приєднуватись до Жовторосії – ті мовчки вставали і виходили геть, стискаючи руками мечі, і гейши теж кудись зникали. Врешті-решт, для Японії питання було поставлене ребром – або Жовторосія, або примушення до миру з подальшим референдумом і створенням ЯНР.

В результаті, підбурювана пєндосами самурайська хунта отримала транш від тодішнього МВФ і наважилася на війну.

 


Крейсер "Варяг" перед війною:


В січні 1904 року православні крейсер «Варяг» та канонерський човен «Корєєц» перебували в корейському порті Чемульпо. Що вони там робили, відірвані від всього флоту, коли війна була вже на носі – питання з розряду розуміння загадкової русскої душі, тобто для психіатрів. Також в порті перебували кілька бездуховних крейсерів з піндостану та гєйропи.

Після вечері, командир «Варяга» Руднєв озирав у бінокль береги майбутньої Жовторосії, прикидаючи, у яких корейських феодалів можна буде чого-небудь по-братськи віджати. Аж раптом, на рейді з’явилася японська ескадра адмірала Уріу у складі важкого броненосного крейсера «Асама», п’яти легких крейсерів та трьох міноносців. Руднєв спочатку зрадів – подумав, що японці передумали щодо Жовторосії і тепер можна буде разом вдарити на Вашингтон. Але щось пішло не так - поведінка братів-жовторосів ставала дедалі підозрілішою: вони мовчки висадили десант на берег і захопили місто, а свої кораблі розташували так, що загородили вихід у море.

Вранці японський адмірал надіслав Руднєву листа з викликом на бій. Спочатку російський командир намагався проігнорувати виклик і відсидітись в порту, ховаючись за бездуховними гєйропейськими крейсерами. Але командири тих кораблів заявили, що якщо росіяни не заберуться геть – то вони самі вийдуть з Чемульпо і залишать русскіх богатирів сам на сам з самурайськими фашистами. Таким чином, ситуація стала цугцванговою: якщо без бою затопитись або здатись – накликаєш на себе царський гнів, а якщо вступити в бій – то це, вибачте, швидкий п...здець. На офіцерській нараді деякі з нерозумних молодших братів (хохли та поляки) пропонували забрати екіпаж «Корєйца» на «Варяг», підірвати ту тихохідну канонерку і потім з боєм прориватись до відкритого моря. Тим більше, що крейсер «Варяг», збудований у Філадельфії клятими пєндосами, був одним з найкращих крейсерів того часу і мав суттєву перевагу в швидкості над японцями.

Але прориватись все одно б довелося з боєм, а Руднєв чудово розумів, що реальні бойові можливості православних морячків далеко не відповідають тому, що показують на телеканалі «Звєзда» пишуть в газеті «Флотскій інвалідъ».

З російської вікіпедії:
«…в ходе учебных стрельб по щиту 16 декабря 1903 года из 145 выпущенных «Варягом» снарядов цель поразили лишь три…»

Командир «Варяга», безумовно, про це пам’ятав і усвідомлював, що реальний бій з японською ескадрою може призвести лише до геноциду російськомовних моряків. Тому було знайдене оптимальне рішення: вийти з порту, трохи здалеку постріляти по самурайських фашистах, а коли стане страшно – швиденько тікати назад до берега. Таким чином можна буде врятуватись і від царського гніву, і від японських снарядів.

Власне, так і сталося – під звуки оркестру, що нагадували «владімірскій централ», «Варяг» з «Корєйцем» неспішно вийшли назустріч ворогу. Перестрілка на великій відстані тривала менше 30 хвилин, «Варяг» отримав близько десятка японських снарядів, несподівано для японців розгорнувся і повним ходом дав дьору назад до Чемульпо (за кілька місяців, коли японці підняли «Варяга» на поверхню, їхні інженери встановили, що бойові ушкодження крейсера були незначними і він цілком міг продовжувати бій та спробувати прорватись). Росіяни тікали так швидко і натхненно, що налетіли на якусь підводну каменюку і розпороли борт нижче ватерлінії. Втім, незважаючи на всі русофобські проіскі, героям вдалося дістатись порту і сховатись за американським крейсером. Косорилі фашисти не наважилися стріляти по своїх заокеанських господарях і відчепились.

Тепер постала проблема: «що далі ?» Вийти на повторне оп…здюлення вже ніхто й не думав. Підірвали «Корєйця», а «Варяга» затопили прямо в порті на мілині – вийти в море поглибше, знову ж таки, не наважилися. Російських моряків прийняли до себе англійський, французький та італійський крейсери. Самураї на кораблях та на березі вже радісно гострили катани, готуючись влаштувати геноцид російськомовних, але гейропейці чомусь відмовились видавати їм росіян (ну тупи-и-и-є-є-є !)

Потім Руднєв доповідав цареві, що він в тому бою потопив 100500 японських міноносців і кілька десятків крейсерів, але такому навіть в Росії повірили якось неохоче. Японці стверджують, що росіяни не влучили в них жодним снарядом, але тим русофобам хіба можна вірити ?

З російської вікіпедії:
«…Стрельба русских кораблей оценивалась Уриу как «беспорядочная» и имевшая «крайне низкую точность…»

Врешті-решт, було узгоджено канонічну версію втрат супостата: два-три міноносці потоплені і два крейсери ушкоджені. Цієї версії було наказано дотримуватись всім тодішнім літературним неграм (по-нинішньому - пропагандонам).

Отже, в сухому підсумку – втрачено найновіший крейсер і канонерський човен, при цьому противнику не завдано жодних втрат. Ось такий «легендарний подвиг»…Але, на щастя для Руднєва та інших варягівців, в Росії вже тоді знали про необхідність пропаганди.

З російської вікіпедії:
«…Учитывая неудачное начало войны, царское правительство решило широко использовать бой в пропагандистских целях, что явилось для некоторых участников боя неожиданностью (согласно воспоминаниям штурмана «Варяга» Е. Беренса, возвращаясь в Россию, они полагали, что их отдадут под суд)…»

Команда залишає "Варяг" перед затопленням:


Створили пропагандистську легенду, але флотська кар'єра  Руднєва на цьому зупинилася, "героя" списали на берег - став чимось накшталт коменданта гуртожитку.
Японці за кілька місяців підняли "Варяга", відремонтували і ввели до свого флоту під назвою "Сойя".
А про Жовторосію вже не згадують навіть самі росіяни... 

 

Профіль

artem772: (Default)
artem772

October 2017

S M T W T F S
12 345 67
8910 11 12 13 14
15161718192021
22232425262728
293031    

Дякую за стиль

  • Style: Mótulce for Ciel by nornoriel
Page generated Oct. 21st, 2017 03:55 pm
Powered by Dreamwidth Studios