![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Жиза
В мережі досі обговорюють новорічну вихідку Коломойського, який на "плюсах" на Новий рік замість президента показав свого клована.
Мені цей випадок нагадав одну реальну давню історію часів Кучми та Ющенка. В невеличкому містечку був такий собі місцевий олігарх районного масштабу - власник та директор машинобудівного заводу. Назвемо його умовно "Бєня", тим більше зовнішня схожість присутня. Цей "Бєня", як і всякий поважаючий себе олігарх, мав свої ЗМІ - заводську газету і кілька "журналістів", ворогував з місцевою владою і намагався її замінити своїми людьми. Через свою газету він всіляко поливав брудом місцевого мера, а на кожних виборах намагався просунути в мери свою людину, одного разу навіть свого клована - редактора цієї газети. З цього нічого не виходило, бо за його висуванців голосували тільки зашугані працівники заводу. "Бєню" від того страшно бомбило, і він зривав власну лють на своїх підлеглих.
Якось, на запрошення "Бєні", завод відвідала Юлія Тимошенко. Йуля в кращих показово-радянських традиціях походила по цехах, штовхнула гарячу промову зігнаним переляканим працівникам, взяла у "Бєні" гроші для своєї партії, пообіцявши всіляке сприяння та підтримку. За кілька місяців Йуля стала прем'єр-міністром України, "Бєня" надіслав до Києва свою людину з якимось проханням, але Вона тільки здивовано запитала: "А кто ето ?"
Невдовзі наш "Бєня" остаточно з'їхав з катушок, його раптом хопив удар, крововилив в мозок, і він помер.
Мені цей випадок нагадав одну реальну давню історію часів Кучми та Ющенка. В невеличкому містечку був такий собі місцевий олігарх районного масштабу - власник та директор машинобудівного заводу. Назвемо його умовно "Бєня", тим більше зовнішня схожість присутня. Цей "Бєня", як і всякий поважаючий себе олігарх, мав свої ЗМІ - заводську газету і кілька "журналістів", ворогував з місцевою владою і намагався її замінити своїми людьми. Через свою газету він всіляко поливав брудом місцевого мера, а на кожних виборах намагався просунути в мери свою людину, одного разу навіть свого клована - редактора цієї газети. З цього нічого не виходило, бо за його висуванців голосували тільки зашугані працівники заводу. "Бєню" від того страшно бомбило, і він зривав власну лють на своїх підлеглих.
Якось, на запрошення "Бєні", завод відвідала Юлія Тимошенко. Йуля в кращих показово-радянських традиціях походила по цехах, штовхнула гарячу промову зігнаним переляканим працівникам, взяла у "Бєні" гроші для своєї партії, пообіцявши всіляке сприяння та підтримку. За кілька місяців Йуля стала прем'єр-міністром України, "Бєня" надіслав до Києва свою людину з якимось проханням, але Вона тільки здивовано запитала: "А кто ето ?"
Невдовзі наш "Бєня" остаточно з'їхав з катушок, його раптом хопив удар, крововилив в мозок, і він помер.