Все пізнається у порівнянні.

По-перше, друзі, вітаю усіх зі Святом.
Звісно, в країні досі лишається більше хрінового аніж хорошего, купа невдоволеного своїм життям народу, манкурти, олігархи, корупція і т.д.

Але я спіймав себе на думці : воно і не може бути по-іншому. Все дається дуже важко. Після 300 років окупації шизанутим на всю голову сусідом, і особливо 70 більшовицьких років, було під корінь знищено все, що могло б нас з 1991 року швидко потягнути слідом за Польщею чи Латвією. За таких умов у нас було лише два варіанти - або потрапити назад до РФ, або починати весь шлях з нуля. І видно, що першого варіанту нам вдалося уникнути. Страшною ціною, але вдалося. Ну а дорогу осилить той хто йде. Треба йти.

А зараз, для порівняння, викладу під катом кілька світлин інфернального пиздеця, який був ще якихось 8 років тому.

( Інфернальний пиздець... )