artem772: (Default)
"Ми без відповіді це не залишимо", - в Раді федерації РФ відреагували на нові санкції з боку США.

Заступник голови міжнародного комітету Ради Федерації Володимир Джабаров заявив, що Москва не залишить без відповіді розширення антиросійських санкцій з боку США.

"Потрібно дочекатися остаточного рішення Конгресу, подивитися реакцію президента США Дональда Трампа. Але якщо закон буде прийнято, в будь-якому випадку, без відповіді ми це не залишимо", - сказав він.
Джерело



А десь в Челябінську Вася серйозно вірить в перемогу дупи над їжаками...
artem772: (Default)
Ну що, тепер очікуємо нових "перлин" від немитої. Наприклад: раніше розіп'ятий в Слов'янську хлопчик поїхав до Польщі, а там на кордоні його не пустили, бо в нього було мало грошей. І повторно розіп'яли...

artem772: (Default)
Трохи про сучасну малоросійську політологію. Зустрічайте - зірка рашинських пропагандонських телешоу Вадим Карасьов.



Винесу з коментів:

Сенс запрошення українців на російські пропагандистські телешоу полягає в створенні ілюзії справедливості для російського телеглядача. Пересічний росіянин завжди потребує цього відчуття справедливості - що він правий, що його держава права, що його президент все робить справедливо. Отримавши таке відчуття справедливості, росіянин з легким серцем їде до сусідньої держави вбивати українців, він стає здатний на будь-які злочини в ім'я справедливості. Всі росіяни щиро вірять, що Росія ніколи не вела брудних загарбницьких війн, лише справедливі. Росія - це завжди добро, правота і справедливість. І завдання пропаганди - всіляко підтримувати цю віру в пересічних росіянах. А тепер - яка роль в цьому фарсі у Карасьова, Яхно та інших таких "проукраїнських" ? Роль боксерської груші. Щоб Іван-дурень з Челябінська думав: "Ось яка наша Росія гуманна, демократична та справедлива ! Ми навіть тих бендерівців запрошуємо до себе і даємо їм можливість висловитись. І вони програють нашим російським політологам, ми їх виносимо в одну калітку. Значить - правда, як завжди, на нашому боці, Путін все робить вірно !" Ось так вони думають. І їх не бентежить, що тих "бендерівців" відверто мають за дурнів, закрикують, не дають висловитись до кінця - вони бачать, що українці програють на "чесних" теледебатах, а значить ті українці не праві. Думаєте, Карасьов цього не розуміє, не відчуває відведеної собі ролі ? Все він розуміє, але гроші не пахнуть. Це не робить йому честі.
artem772: (Default)
Якось, напередодні пабєдобєсія, я вирішив потролити "Інтер" - і закинув на їхній проект "Наш полк" світлину сотенного УПА Дмитра Негрича, не сподіваючись на результат.



І що б ви думали ? Розмістили !!! )))
Прийшло мені на e-mail ось таке, на чістом руцком язикє:


Помилуватись можна ось тут, поки не видалили )))

Навіть не знаю, що і думати - або у них завантаження "дідів" відбувається автоматично, або на "Інтері" працюють приховані патріоти України. )))
artem772: (Default)


Нещодавно в рашці відбулася церемонія нагородження "музичної премії RU TV". Світили там дорогими вбраннями та силіконовими губами і деякі "українські" поп-виконавці. Свєта Лобода взагалі виграла номінацію "Співачка року".

Але в Україні престижність російської премії оцінили не всі: Лобода втекла на катері після зриву концерту в Одесі

І це вже вкотре - українці палають правідним гнівом, активісти зривають концерти малоросійським "зіркам", але це нічого не дає: ті "зірки" як їздили до РФ - так і їздять.
І їздитимуть надалі, ось чому:

По-перше,  наша естрада виникла і формувалася за часів тотальної російської експансії у всі сфери українського життя, зокрема і культурного. Ну і сформувалася - маємо те що маємо (с).

По-друге, російська аудиторія в більшості є дуже вдячною і невибагливою. Росіянин ніколи не зізнається, що йому не сподобався концерт, за який він сплатив гроші. Навпаки, він буде вихвалятися перед друзями та знайомими - як все було круто і класно. 

По-третє, - кількість глядачів/слухачів. Якщо навіть в Україні в будь-якому обласному центрі завжди знаходиться пара тисяч бажаючих заплатити за російсько-попсовий концерт, то уявіть собі як воно в РФ ! Якщо в України тисячні отари баранів - то там мільйонні ! Це ж просто Клондайк !

По-четверте, ці "зірки" первинно створювалися для російськомовного невибагливого глядача/слухача, до інших умов вони просто не пристосовані.

По-п'яте, я так розумію, що весь цей "зірковий бомонд" живе у своєму окремому світі, надто відірваному від нашого земного грішного життя. В їхньому світі не існує росії, України, кордонів, війни, патріотизму... Є лише гроші і продюсер (часто російський), який підказує, як ті гроші заробити. І все їхнє оточення є таким само. Можливо, коли вчора охоронці виводили Лободу на катер від розлючених активістів - вона навіть не розуміла, чого там зляться ті "людішкі".

Можна ще перелічити низку причин, але суть є зрозумілою - ці естрадники не є українськими, вони "общіє", так їх створювали. І нічого з ними не вдієш. Звісно, треба їх карати, але лише в тих випадках, коли вони дозволяють втягти себе в російську пропаганду - "одіннарод", "братья" і таке інше.

Все вищеперелічене пояснює причини ганебної поведінки тих скоморохів, але, звісно, ніяк не скасовує  необхідності виправляти ситуацію, створювати умови для формування нового українсько-європейського шоу-бізнесу. Головний інструмент є очевидним - мова (хто читав "Прокляте березня..." від пана gorky-look - той розуміє :)). Перший крок вже зроблено - встановлено квоти на радіо, тепер черга за квотами на публічні концерти. Українська, кримсько-татарська та англійська мають бути необмеженими, для інших - квота відсотків 20, не більше. Так, поступово, виправлятимемо ситуацію. 

artem772: (Default)
Випадково в гаражі натрапив на старенький журнал-тижневик «Панорама» (№16, квітень 2004 року). Це було популярне до війни видання, яке друкувалося в Донецку ахметівським видавництвом «Донеччина». Купували його переважно через наявність розширеної телепрограми, але тижневик також містив в собі і політично-соціальні матеріали.

Згадалися ті часи тринадцятирічної давнини. Початок 2000-х... В сусідній РФ відбуваються тривожні процеси – новий президент Путін розпочав висапувати маленькі паростки демократії, які не без складнощів зійшли протягом буремних 90-х. Очолювані ним силовики тишком-нишком встановлюють контроль над ЗМІ та основними енергетичними галузями економіки. Не забував майбутній диктатор і про Україну, в якій розташовані важливі для РФ оборонні підприємства. Після загадкового вбивства Георгія Гонгадзе, московські товариші міцно взяли президента Кучму за руду мошонку – українського «гаранта» було дискредитовано перед Заходом. Відбувається розворот України на Схід, шлях євроінтеграції зупиняється. Кучма призначає віце-президентом Медведчука - радянського КДБіста, кума російського правителя. Далі – більше: нікому до того не відомого завгара одного з донецьких комунальних підприємств Януковича з губернатора Донеччини призначають прем’єр-міністром України. До столиці накатує перша хвиля «донецьких міцних господарників» - які захоплюють все більше ключових державних посад. Розпочинається масована російська експансія: політична, економічна, культурна, інформаційна – зокрема, на українських телеканалах європейський, американський та латиноамериканський контент повністю замінюється російським.


Отакі спогади відвідали мене під час перегляду старої «Панорами»: численні статті про російських естрадних та кіно- діячів, спортивний огляд, присвячений виключно донецькому «Шахтарю»... Привернула увагу стаття «Україна та Росія: лінія Путіна – лінія зближення». Автор – такий собі Ніколай Луньов, і він не хто-небудь, а сам «Президент Земляцтва донбасівців у Москві». У статті товариш Президент довго і ретельно вилизує дупу російському правителю, не забуваючи лизнути і тодішньому прем’єрові України Януковичу: «...історія Донбасу знає чимало фактів того, як сама атмосфера в краї, уклад життя допомагають множити дивну низку незаурядних талановитих людей. Янукович – один з них. Завдяки його зусиллям поступово виправляється стан в економіці, соціальному житті в регіоні, і чималу роль в цьому відіграє постійний і міцний зв’язок Донбасу з Росією...» (стаття, звісно, російською, переклад українською - мій). Не забуває автор і про «клятих бендерівців»: «...Є люди, які не розуміють або не хочуть зрозуміти сутності процесів зі зближення двох братніх держав. Але цьому нема альтернативи...» Ну і таке інше – в бездарному літературному стилі з численними пунктуаційними та логічними помилками.

Ось у такому інформаційному лайні десятки років до війни варилися мешканці Донбасу (та й не лише Донбасу). То чи варто дивуватись, що тепер «маємо те, що маємо» ?

P.S. Це я все до того, що сьогоднішня заборона "Касперських", "Одноватників" та 1С - є абсолютно необхідним кроком для нейтралізації багаторічного впливу сусідньої держави. 

artem772: (Default)
"На дурака нє нужен нож,
Єму с трі короба наврьош
І дєлай с нім что хош"




Знову ряджені моложаві діди, одутловаті баби, додається все більше «дітей війни», що «приймають естафету від ветеранів».

Ні, ну з Росією все зрозуміло – там це державний культ, який має об’єднувати та згуртовувати різномасту імперію, як колись об’єднувало ацтеків приношення жертв кривавому богові Кетцалкоатлю. Знаючи схильність росіян до колективізму, при відсутності у них національної ідеології , та й самої нації взагалі, можна констатувати, що вони потребують чогось такого.
За радянських часів таку роль відігравала мрія про комунізм – що у майбутньому все буде «общєє» і в магазинах все можна буде брати безкоштовно. Ще раніше, до комуністів, об’єднуючим чинником була московська православна церква. Сьогодні, коли комуністичну ідею дискредитовано, а церква не має суттєвого впливу на мізки пострадянського населення – російським вождям потрібно щось інше. А нічого іншого, крім «Дня Побєди», у них нема. Ось і роздмухують цей культ, плодять «ветеранів», «дітей війни», влаштовують помпезні паради, привчають до культу з дитинства. Московські правителі не шкодують на цей культ грошей і пропаганди – бо для них він є надто зручним : згуртовує холопів на подіях минулого, при цьому нічого не обіцяючи на майбутнє. Комуністи принаймні обіцяли в майбутньому безкоштовну ковбасу, попи – «царствіє нєбєсноє» , а тут – взагалі нічого не треба обіцяти ! До того ж, культ «пабєди» містить в собі ще деякі зручні для російських правителів елементи: обгрунтування потреби «сильного вождя» (Сталін-Путін) і протистояння з Заходом («на Берлін»). Воістину, якби тієї війни не було, то її треба було б вигадати !

Отже, з Росією зрозуміло, але нам в Україні воно навіщо ?! Який з елементів цього культу відповідає українській свідомості та ідеям українських нації та держави ? Жодного ! Ідеологія, яка ідеально накладається на російське суспільство – є абсолютно неприйнятною для українського. Традиційно дебільні спроби українських можновладців зберегти в Україні елементи цього культу «для примирення та об’єднання нації» є нічим іншим як політичною близорукістю та відірваністю нашої влади від реалій. Кого ми хочемо задобрити збереженням елементів «побєдобєсія» ? Ідейних ворогів нашої нації та держави ? Не будьмо наївними. Достатньо відзначати 8 травня разом з усім нормальним світом – день пам’яті жертв світової війни. Ось це може бути реально об’єднуючою датою для нас.
artem772: (Default)
«Навєрх, всє, таваріщі, всє па мєстам,

Паслєдній парад наступаєт»



У нас в Україні своя свідомість – нам притаманно пам’ятати свої трагедії і поразки, всіляко про них нагадувати, навіть штучно роздуваючи. Що не увімкнеш український телеканал – майже щодня побачиш траурну свічечку в куті екрану, таке враження, що вся наша історія це суцільна катастрофа і трагедія. При цьому, про свої перемоги ми швидко забуваємо або замовчуємо.

У росіян все навпаки. Ні, своїх трагедій та ганебних поразок у них було не менше ніж у нас. Але вони більшість своїх поразок замовчують, а з деяких навіть примудряються робити перемоги. Пропаганда в Московії має багатовікову історію, починаючи з Сусаніна (про цей «подвиг» я якось ще напишу окремо, також планую розглянути кілька створених пропагандою «подвигів» часів Другої світової, ой, перепрошую, «Вєлікой Атєчєствєнной»). Я не закликаю нас, українців, перебрехувати свою історію та вигадувати собі штучні перемоги і досягнення. Але, принаймні в ці важкі часи, нам би не завадило більше висвітлювати та згадувати про свої перемоги.

Втім, повернемось до наших північно-східних баранів. Хто не чув про легендарний подвиг крейсера «Варяг», який став одним з російсько-радянських фетишів «слави русского оружія» ? Всі чули. За порєбріком про цей подвиг складено купу віршів, пісень, написано картин і т.д. А як воно було насправді ?

Спочатку трохи передісторії.

Наприкінці 19 сторіччя Китай зіткнувся з великими проблемами – його армію і флот було знищено під час японсько-китайської війни, країну роздирали злидні і негаразди. Росія, звісно, не могла залишитись байдужою до сусідської біди і по-братньому анексувала всю північну частину Китаю. В Петербурзі було оголошено про створення «Жовторосії» (саме так, не смійтеся), яка мала містити Манчжурію, північний Китай та Корею. А згодом, звісно, і Японію. Але з Японією виникли несподівані проблеми – фашиствуючі самураї не поділяли цінностей русского міра. А коли в Нагасакі, під час дружніх попойок з гейшами, російські моряки по-братньому пропонували самураям приєднуватись до Жовторосії – ті мовчки вставали і виходили геть, стискаючи руками мечі, і гейши теж кудись зникали. Врешті-решт, для Японії питання було поставлене ребром – або Жовторосія, або примушення до миру з подальшим референдумом і створенням ЯНР.

В результаті, підбурювана пєндосами самурайська хунта отримала транш від тодішнього МВФ і наважилася на війну.

 

А тепер, власне, сама історія... )
artem772: (Default)
І просяться в таможенний союз.



Це нам смішно, а вата вірить.

Page generated Jun. 24th, 2017 06:52 pm
Powered by Dreamwidth Studios