artem772: (Default)
Якось, напередодні пабєдобєсія, я вирішив потролити "Інтер" - і закинув на їхній проект "Наш полк" світлину сотенного УПА Дмитра Негрича, не сподіваючись на результат.



І що б ви думали ? Розмістили !!! )))
Прийшло мені на e-mail ось таке, на чістом руцком язикє:


Помилуватись можна ось тут, поки не видалили )))

Навіть не знаю, що і думати - або у них завантаження "дідів" відбувається автоматично, або на "Інтері" працюють приховані патріоти України. )))
artem772: (Default)
"На дурака нє нужен нож,
Єму с трі короба наврьош
І дєлай с нім что хош"




Знову ряджені моложаві діди, одутловаті баби, додається все більше «дітей війни», що «приймають естафету від ветеранів».

Ні, ну з Росією все зрозуміло – там це державний культ, який має об’єднувати та згуртовувати різномасту імперію, як колись об’єднувало ацтеків приношення жертв кривавому богові Кетцалкоатлю. Знаючи схильність росіян до колективізму, при відсутності у них національної ідеології , та й самої нації взагалі, можна констатувати, що вони потребують чогось такого.
За радянських часів таку роль відігравала мрія про комунізм – що у майбутньому все буде «общєє» і в магазинах все можна буде брати безкоштовно. Ще раніше, до комуністів, об’єднуючим чинником була московська православна церква. Сьогодні, коли комуністичну ідею дискредитовано, а церква не має суттєвого впливу на мізки пострадянського населення – російським вождям потрібно щось інше. А нічого іншого, крім «Дня Побєди», у них нема. Ось і роздмухують цей культ, плодять «ветеранів», «дітей війни», влаштовують помпезні паради, привчають до культу з дитинства. Московські правителі не шкодують на цей культ грошей і пропаганди – бо для них він є надто зручним : згуртовує холопів на подіях минулого, при цьому нічого не обіцяючи на майбутнє. Комуністи принаймні обіцяли в майбутньому безкоштовну ковбасу, попи – «царствіє нєбєсноє» , а тут – взагалі нічого не треба обіцяти ! До того ж, культ «пабєди» містить в собі ще деякі зручні для російських правителів елементи: обгрунтування потреби «сильного вождя» (Сталін-Путін) і протистояння з Заходом («на Берлін»). Воістину, якби тієї війни не було, то її треба було б вигадати !

Отже, з Росією зрозуміло, але нам в Україні воно навіщо ?! Який з елементів цього культу відповідає українській свідомості та ідеям українських нації та держави ? Жодного ! Ідеологія, яка ідеально накладається на російське суспільство – є абсолютно неприйнятною для українського. Традиційно дебільні спроби українських можновладців зберегти в Україні елементи цього культу «для примирення та об’єднання нації» є нічим іншим як політичною близорукістю та відірваністю нашої влади від реалій. Кого ми хочемо задобрити збереженням елементів «побєдобєсія» ? Ідейних ворогів нашої нації та держави ? Не будьмо наївними. Достатньо відзначати 8 травня разом з усім нормальним світом – день пам’яті жертв світової війни. Ось це може бути реально об’єднуючою датою для нас.
artem772: (Default)
«Навєрх, всє, таваріщі, всє па мєстам,

Паслєдній парад наступаєт»



У нас в Україні своя свідомість – нам притаманно пам’ятати свої трагедії і поразки, всіляко про них нагадувати, навіть штучно роздуваючи. Що не увімкнеш український телеканал – майже щодня побачиш траурну свічечку в куті екрану, таке враження, що вся наша історія це суцільна катастрофа і трагедія. При цьому, про свої перемоги ми швидко забуваємо або замовчуємо.

У росіян все навпаки. Ні, своїх трагедій та ганебних поразок у них було не менше ніж у нас. Але вони більшість своїх поразок замовчують, а з деяких навіть примудряються робити перемоги. Пропаганда в Московії має багатовікову історію, починаючи з Сусаніна (про цей «подвиг» я якось ще напишу окремо, також планую розглянути кілька створених пропагандою «подвигів» часів Другої світової, ой, перепрошую, «Вєлікой Атєчєствєнной»). Я не закликаю нас, українців, перебрехувати свою історію та вигадувати собі штучні перемоги і досягнення. Але, принаймні в ці важкі часи, нам би не завадило більше висвітлювати та згадувати про свої перемоги.

Втім, повернемось до наших північно-східних баранів. Хто не чув про легендарний подвиг крейсера «Варяг», який став одним з російсько-радянських фетишів «слави русского оружія» ? Всі чули. За порєбріком про цей подвиг складено купу віршів, пісень, написано картин і т.д. А як воно було насправді ?

Спочатку трохи передісторії.

Наприкінці 19 сторіччя Китай зіткнувся з великими проблемами – його армію і флот було знищено під час японсько-китайської війни, країну роздирали злидні і негаразди. Росія, звісно, не могла залишитись байдужою до сусідської біди і по-братньому анексувала всю північну частину Китаю. В Петербурзі було оголошено про створення «Жовторосії» (саме так, не смійтеся), яка мала містити Манчжурію, північний Китай та Корею. А згодом, звісно, і Японію. Але з Японією виникли несподівані проблеми – фашиствуючі самураї не поділяли цінностей русского міра. А коли в Нагасакі, під час дружніх попойок з гейшами, російські моряки по-братньому пропонували самураям приєднуватись до Жовторосії – ті мовчки вставали і виходили геть, стискаючи руками мечі, і гейши теж кудись зникали. Врешті-решт, для Японії питання було поставлене ребром – або Жовторосія, або примушення до миру з подальшим референдумом і створенням ЯНР.

В результаті, підбурювана пєндосами самурайська хунта отримала транш від тодішнього МВФ і наважилася на війну.

 

А тепер, власне, сама історія... )
artem772: (Default)
Взагалі не розумію, чому всі так носяться з цією річницею одеських подій. Суцільне лицемірство та цинізм. Причому, з обох боків.

Росіяни сумують не за загиблими - їм на це начхати, вони свої втрати ніколи не рахували. Їм потрібна лише перемога - а за ціною вони не постоять, мамки ще понароджують. Насправді, вони сьогодні сумують через свою поразку - невдалу спробу створення "ОНР", ось це їх реально засмучує.

Але не відстають і українські ЗМІ. "Одеська трагедія", "жертви", "жалоба"... Тьху, кого ми обдурюємо ? Чому чесно не сказати - що цього дня було одержано перемогу над підступним ворогом і, фактично, врятовано Україну ? Що одеські патріоти зірвали створення "Новоросії" і наземного коридору між Кримом і Придністров'ям ? Ну, не знаю, може й не варто радіти через жертви, але й трагедію робити не треба.

Якщо ми ще не доросли до усвідомлення своїх перемог, якщо наші керманичі і суспільство не хочуть сьогодні святкувати - то, тим більше, не треба й сумувати.
День як день... Звичайний травневий день...



Page generated Jun. 24th, 2017 07:03 pm
Powered by Dreamwidth Studios